Законопроект нічого принципово нового не вносить в поточне законодавство. Проблема не в поганих законах, проблема - в їх виконанні. Якщо слідувати чинному законодавству, то і так має забезпечуватись безперешкодний і безоплатний доступ до берегів. Державні органи просто не виконують свої обов’язки. Чинного законодавства та важелів достатньо для існуючих контролюючих органів, щоб фіксувати та зупиняти незаконну забудову берегів, запобігати порушенням.
Законопроекту не вистачає головного - це чіткого визначення одного державного органу, який мусить контролювати береги. Більш того законопроект вносить «двовладдя» і невизначеність. Якщо цей законопроект проголосують, то і місцева державна адміністрація і виконавчі органів сільських, селищних, міських рад одночасно будуть забезпечувати безперешкодний і безоплатний доступу громадян до узбережжя водних об’єктів для загального водокористування. А якщо є 2+ відповідальних, то відповідального немає взагалі.
Що будуть робити Держекоінспекція, Держсільгоспінспекція, Держбудінспекція? Адже згідно чинного законодавства вони мають певні повноваження щодо контролю берегів, запобігання і протидії незаконній забудові берегів.
В результаті дії цього закону на захоплених берегах формально зникнуть пляжні зони, і з’являться гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди.
І взагалі, з огляду на масштаби незаконих забудов берегів, з огляду на забудови берегів найвищими посадовими особами держави, цей закон навряд чи коли-небуть проголосують... точно - не в такому вигляді.
***
Постатейний аналіз закону
«Громадянам забезпечується безперешкодний і безоплатний доступ до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах в межах пляжної зони,…»Пляжні зони зникнуть.
«…а також до узбережжя річок, водойм та островів для загального водокористування, крім земельних ділянок, на яких розташовані гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори.»
З’являться гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди.
«…Перешкоджання такому доступу (в тому числі шляхом влаштування огорож або інших конструкцій) на землях прибережних захисних смуг, наданих в користування, чи справляння за нього плати є підставою для припинення права користування землями прибережних захисних смуг.»
Отже, право користування землею не зникне автоматично. Це лише підстава. А далі державні органи мусять позбавити право користування землею. І тут проблема, адже державні інспекції мають важелі і зараз позбавляти права користування, але вони цього не роблять. Чому вони мусять розпочати це робити після голосування закону?
«5. У прибережних захисних смугах не допускається влаштування огорож або інших конструкцій, що перешкоджають доступу громадян до узбережжя річок, водойм та островів у випадках, не передбачених статтею 60 цього Кодексу.»
Ця норма і так є в поточній редакції Водного та Земельного кодексів, якими заборонене будь-яке будівництво у прибережних захисних смугах.
«Такі огорожі або інші конструкції демонтуються їх власниками (особами, що їх встановили) протягом десяти днів після одержання письмової вимоги органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування,»
Тобто, треба, щоб спочатку орган, по-перше, склав письмову вимогу на конкретній підставі, а, по-друге, вручив письмову вимогу порушнику, що буде не просто.
«а також можуть бути самостійно демонтовані органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами або громадянами.»
На перший погляд ця норма вражає - громада самостійно зносить незаконну забудову! Але не зрозуміло, чи необхідна у випадку «самостійного» демонтування громадянами письмова вимога державного органу. Зараз непотрібна - активісти і так зносять незаконні забудови берегів. Реальні власники не будуть протидіяти, оскільки всі ці забудови незаконні. Але на це треба воля і хоробрість громади.
«Видатки відповідного місцевого бюджету, витрати юридичних осіб та громадян, пов’язані з демонтажем зазначених огорож або інших конструкцій, відшкодовуються їх власниками (особами, що їх встановили).»
А якщо власник не згоден з кошторисом громадян по знесенню споруд?
«Обмеження безперешкодного і безоплатного доступу громадян до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах в межах пляжної зони, а також до узбережжя річок, водойм та островів для загального водокористування крім випадків, передбачених законом…»
І тут слідкуємо за
***
Проект
вносить народний депутат України
Левченко Ю.В.
Осуховський О.І.
Іллєнко А. Ю.
Бублик Ю.В.
Марченко О.О.
Головко М.Й.
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення безперешкодного доступу громадян до узбережжя водних об’єктів для загального водокористування
Верховна Рада України постановляє:
I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1. У Водному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 24, ст. 189):
1) частину другу статті 47 доповнити реченням такого змісту:
«Не допускається обмеження загального водокористування, зокрема заборона купання та плавання на човнах, у зв’язку з наданням земель прибережних захисних смуг (пляжної зони) в користування юридичним або фізичним особам.»;
2) у статті 88:
частину тринадцяту викласти у такій редакції
«Громадянам забезпечується безперешкодний і безоплатний доступ до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах в межах пляжної зони, а також до узбережжя річок, водойм та островів для загального водокористування, крім земельних ділянок, на яких розташовані гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори. Перешкоджання такому доступу (в тому числі шляхом влаштування огорож або інших конструкцій) на землях прибережних захисних смуг, наданих в користування, чи справляння за нього плати є підставою для припинення права користування землями прибережних захисних смуг.»;
частину чотирнадцяту доповнити реченням такого змісту:
«Перешкоджання проходу вздовж берега моря, морської затоки чи лиману (в тому числі шляхом влаштування огорож або інших конструкцій) чи справляння за нього плати є підставою для припинення права користування пляжною зоною»;
3) частину третю статті 110 доповнити пунктом 15 такого змісту:
«15) обмеженні безперешкодного і безоплатного доступу громадян до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах в межах пляжної зони, а також до узбережжя річок, водойм та островів для загального водокористування крім випадків, передбачених цим Кодексом.».
2. У Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3-4, ст. 27):
1) статтю 60 доповнити частиною четвертою такого змісту:
«4. У межах прибережних захисних смуг забезпечується безперешкодний і безоплатний доступ громадян до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах в межах пляжної зони, а також до узбережжя річок, водойм та островів, крім земельних ділянок, на яких розташовані гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори. Перешкоджання такому доступу на земельних ділянках прибережних захисних смуг, наданих в користування(в тому числі шляхом влаштування огорож або інших конструкцій), або справляння за нього плати є підставою для припинення права на користування зазначеними земельними ділянками.».
2) статтю 61 доповнити частиною п’ятою такого змісту:
«5. У прибережних захисних смугах не допускається влаштування огорож або інших конструкцій, що перешкоджають доступу громадян до узбережжя річок, водойм та островів у випадках, не передбачених статтею 60 цього Кодексу. Такі огорожі або інші конструкції демонтуються їх власниками (особами, що їх встановили) протягом десяти днів після одержання письмової вимоги органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, а також можуть бути самостійно демонтовані органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами або громадянами. Видатки відповідного місцевого бюджету, витрати юридичних осіб та громадян, пов’язані з демонтажем зазначених огорож або інших конструкцій, відшкодовуються їх власниками (особами, що їх встановили).»
3) статтю 62 доповнити частиною четвертою такого змісту:
«4. У межах пляжної зони прибережних захисних смуг не допускається влаштування огорож або інших конструкцій, що перешкоджають доступу громадян до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у випадках, не передбачених статтею 60 цього Кодексу. Такі огорожі або інші конструкції демонтуються їх власниками (особами, що їх встановили) протягом десяти днів після одержання письмової вимоги органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, а також можуть бути самостійно демонтовані органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами або громадянами. Видатки відповідного місцевого бюджету, витрати юридичних осіб та громадян, пов’язані з демонтажем зазначених огорож або інших конструкцій, відшкодовуються їх власниками (особами, що їх встановили).»
3. Статтю 60 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст.1122) доповнити частиною другою такого змісту:
«Обмеження безперешкодного і безоплатного доступу громадян до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах в межах пляжної зони, а також до узбережжя річок, водойм та островів для загального водокористування крім випадків, передбачених законом. –
тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб у – від тридцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. »
4. Пункт «б» частини першої статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170: 2003 р., №45, ст. 360) доповнити підпунктом 13 такого змісту:
«13) забезпечення відповідно до закону безперешкодного і безоплатного доступу громадян до узбережжя водних об’єктів для загального водокористування.».
5. Статтю 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 20-21, ст. 190) доповнити пунктом 11 такого змісту:
«11) забезпечує відповідно до закону безперешкодний і безоплатний доступу громадян до узбережжя водних об’єктів та островів для загального водокористування.».
ІІ. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Огорожі або інші конструкції, що встановлені до набрання чинності цим Законом та перешкоджають доступу громадян до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах в межах пляжної зони, а також до узбережжя річок, водойм та островів у випадках, не передбачених законом, підлягають демонтажу протягом двох місяців з дня набрання чинності цим Законом.
Голова Верховної Ради
України
Комментариев нет:
Отправить комментарий