У своїй постанові КААС вказав, що
Разом з тим, зазначений висновок ОСОБА_2 є необґрунтованим, адже Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області не належить до органів, які відповідно до ст. 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» мають право доступу до Державного земельного кадастру у обсязі, достатньому для отримання вказаних відомостей.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на заяву позивача від 31 травня 2016 року є повною, законною та обґрунтованою.
Але суди та Держбудконтроль чомусь не врахували, що відомості Державного земельного кадастру, зокрема, Публічної кадастрової карти України, є відкритою інформацією, а на отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування для реалізації своїх повноважень.
Більш того згідно із законом доступ до кадастру є анонімним, безоплатним, цілодобовим, без будь-яких обмежень, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, передбачає вільне копіювання та роздрукування інформації.
Отже, Держбудконтроль має право доступу до державної Публічної кадастрової карти України (http://map.land.gov.ua), наданої громадою інформація (кадастровий номер ділянки, найменування юридичної особи-власника ділянки, відеосюжет журналістів інформаційної служби "Радіо Свобода") та відомостей з Публічної кадастрової карти України, Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, публічного реєстру юридичних осіб достатньо для встановлення місцезнаходження ділянки.
Можно тільки здогадуватись, чому суди, Омбудсмен та Держбудконтроль ухвалювали такі рішення у справах, пов'язаних із екс-міністром екології Злочевським.
Нагадаємо, суть справи полягає у наступному.
В 2015 році громада звернулася до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (Держбудконтроль) з вимогою обстежити споруди на земельній ділянці у прибережні смузі, що межує з маєтком, пов'язаним із екс-міністром екології Злочевським, у Вишгородському р-ні Київської області на березі обвідного каналу.
Для визначення місцезнаходження ділянки землі громада надала до Держбудконтролю: кадастровий номер ділянки, найменування юридичної особи-власника ділянки, відеосюжет журналістів інформаційної служби "Радіо Свобода". Наданої інформації та відомостей з Публічної кадастрової карти України, Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, публічного реєстру юридичних осіб було достатньо для встановлення місцезнаходження ділянки.
Але заступник директора Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області Я.В. Старущенко відмовив громаді у вимогах на підставі того, що зверення заявника "не містить точну інформацію про місцезнаходження об'єкта будівництва та про особу власника земельної ділянки".
Таким чином, в результаті бездіяльності Старущенко були порушені права заявника, передбачені Законом України «Про звернення громадян».
З цього приводу громада звернулася до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (Омбудсмен), позаяк саме Омбудсмен контролює виконання Закону України «Про звернення громадян». У своєму зверненні громада вимагала у Омбудсмена:
- внести Подання до Держбудконтролю та зобов'язати Держбудконтроль всебічно та об'єктивно розглянути заяву громади,
- скласти адміністративний протокол за порушення Закону України «Про звернення громадян» відносно заступника директора Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області Я.В. Старущенко - за порушення Закону України «Про звернення громадян».
Але Омбудсмен відмовився задовольнити вимоги громади. Омбудсмен погодився із Старущенко, що для визначення місцезнаходження ділянки недостатньо кадастрового номеру ділянки, найменування юридичної особи-власника ділянки, відеосюжету журналістів інформаційної служби "Радіо Свобода".
З цього приводу громада звернулася до Печерського суду з вимогою визнати протиправною бездіяльність Омбудсмена та зобов'язати Омбудсмена повторно розглянути заяву громади. Але суддя Печерського районного суду міста Києва Литвинова І. В. вирішила, що у діях Омбудсмена та Держбудконтролю немає будь-яких порушень.
Отже, громада оскаржила рішення судді Печерського районного суду міста Києва Литвинова І. В. та Омбудсмена - до Київського апеляційного адміністративного суду, який також відмовив громаді.
***
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 826/13400/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Литвинова І.В.
Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Желтобрюх І.Л. та Коротких А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив визнати протиправною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та зобов'язати повторно розглянути заяву.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що відповідач зобов'язаний дотримуватися строків розгляду заяв, установлених Законом України «Про звернення громадян». Також позивач вказує на те, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, а постанову Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року - скасувати в частині виходячи із наступного.
Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Суд встановив, що ОСОБА_2 звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із заявою від 31 травня 2016 року, у якій просив скласти протокол про адміністративне правопорушення за ст. 2123 КУпАП відносно заступника директора Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області Старущенка Я.В. та внести до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області подання для усунення виявлених порушень прав і свобод заявника, зокрема, щодо розгляду скарги.
Вказана заява надійшла відповідачу 02 червня 2016 року та зареєстрована за вх. Р267437.16/26.
Листом від 29 червня 2016 року № 8.3/7-Р267437.16-1/26-69 Уповноважений Верховної Ради України з прав людини повідомив позивача про те, що для повного та всебічного розгляду скаргу до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області був направлений запит. Також позивачу повідомлено, що рішення щодо подальших заходів реагування буде прийматися після отримання відповіді на запит.
Також позивачу був направлений лист від 15 вересня 2016 року № 8.3/7-Р267717.16-2/26-69, яким повідомлено, що підстави для складення протоколу про адміністративне правопорушення відсутні.
ОСОБА_2 вважає, що відповідач порушив строки розгляду його звернення та безпідставно відмовив у складанні відносно заступника директора Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області Старущенка Я.В. протоколу про адміністративне правопорушення, звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що розгляд звернення Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини може тривати понад строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян».
Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Позивач вважає, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини порушив вимоги ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», яка передбачає, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Порядок розгляду звернень до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини визначений у ст. 17 вказаного Закону.
У відповідності до ч.ч. 1, 5 ст. 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
Повідомлення про прийняття звернення до розгляду або відмову у прийнятті звернення до розгляду надсилається в письмовій формі особі, яка його подала. Відмова у прийнятті звернення до розгляду повинна бути вмотивованою.
Спеціальних строків вирішення звернень до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, відмінних від визначених у Законі України «Про звернення громадян», положення ст. 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» не містять.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», зобов'язаний був розглянути заяву ОСОБА_2 від 31 травня 2016 року у межах строку, визначеного ст. 20 Закону України «Про звернення громадян».
У письмових запереченнях проти позову відповідач посилається на п. 1.4 Порядку здійснення провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 12 серпня 2013 року № 18/02-13, яким передбачено, що під час провадження кожна дія або рішення повинні бути виконані або прийняті в розумний строк. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання таких дій та прийняття рішень.
Надаючи оцінку зазначеним доводам відповідача колегія суддів враховує, що листом від 29 червня 2016 року № 8.3/7-Р267437.16-1/26-69 позивача було повідомлено про те, що рішення щодо подальших заходів реагування буде прийматися після отримання від Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області відповіді на запит.
Згідно з листом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 15 вересня 2016 року № 8.3/7-Р267717.16-2/26-69 відповідь на зазначений запит була надана листом від 07 липня 2016 року № 10/10-7/0707/03. Вказаний лист надійшов на адресу відповідача 13 липня 2016 року.
Як раніше зазначалося, відповідь на заяву ОСОБА_2 від 31 травня 2016 року була надана 15 вересня 2016 року, тобто через два місяці після отримання відповіді Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач порушив строк розгляду звернення, встановлений ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», а також не дотримався вимог щодо розумного строку виконання дій та прийняття рішень, визначеного у п. 1.4 Порядку здійснення провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
З огляду на викладене колегія суддів вважає необхідним задовольнити адміністративний позов ОСОБА_2 у частині визнання протиправною бездіяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, яка полягає у розгляді його заяви від 31 травня 2016 року з порушенням встановленого строку.
Також позивач посилається на те, що відповідач дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для складання відносно заступника директора Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області Старущенка Я.В. протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 2123 КУпАП та внесення до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області подання про усунення виявлених порушень прав і свобод заявника, зокрема, щодо розгляду скарги.
Свої вимоги про складення протоколу про адміністративне правопорушення та внесення подання позивач обґрунтував тим, що 04 листопада 2015 року він звернувся до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області із заявою, у якій просив обстежити споруди на земельній ділянці за кадастровим номером 3221888800:33:043:0904, провести перевірку відповідності будівельних робіт та споруд вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, технічним умовам, затвердженим проектним вимогам та інше.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини встановив, що у відповідь на вказаний запит позивачу була надана відповідь, якою Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області не відмовив у проведенні позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю, а запропонував конкретизувати інформацію про місцезнаходження об'єкту будівництва та його власника. Також відповідач урахував, що Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області неодноразово повідомляв ОСОБА_2 про порядок проведення позапланових перевірок.
З огляду на викладене відповідач дійшов до висновку про відсутність підстав для складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 2123КУпАП та внесення відповідного подання.
Відповідно до п. 7 Порядку однією з підстав для проведення позапланової перевірки є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.
Положеннями ч. 2 ст. 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що суб'єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.
Згідно з ч. 7 ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» у зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.
З апеляційної скарги вбачається, що позивач погоджується із необхідністю зазначення у зверненні інформації про місцезнаходження об'єкту будівництва та його власника, проте вважає, що вказавши кадастровий номер земельної ділянки, виконав зазначені вимоги.
Разом з тим, зазначений висновок ОСОБА_2 є необґрунтованим, адже Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області не належить до органів, які відповідно до ст. 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» мають право доступу до Державного земельного кадастру у обсязі, достатньому для отримання вказаних відомостей.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на заяву позивача від 31 травня 2016 року є повною, законною та обґрунтованою.
Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 лише частково спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 09 лютого 2017 року.
З мотивувальної частини заяви про зміну позовних вимог вбачається, що оскаржувана позивачем бездіяльність полягає у не здійсненні розгляду звернення у строк, встановлений ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», а також у не складенні протоколу про адміністративне правопорушення і не внесенні подання про усунення порушень.
Як раніше зазначалося, обґрунтованою суд вважає вимогу позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у порушенні строку розгляду заяви від 31 травня 2016 року.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, а постанову Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року - скасувати в частині відмову у задоволенні зазначеної вимоги.
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року у частині відмови у задоволенні вимоги ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, яка полягає у порушенні строку розгляду заяви від 31 травня 2016 року, що зареєстрована 02 червня 2016 року за вх. Р267437.16/26 - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову у цій частині.
В іншій частині постанову Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.М. Горяйнов
Судді І.Л. Желтобрюх
А.Ю. Коротких
Головуючий суддя Горяйнов А.М.
Коротких А. Ю.
***
АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
адміністративного суду
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
Через Печерський районний
суд м.Києва
01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 42-А
Суддя: Литвинова І. В.
Відповідач:
Уповноважений Верховної
Ради України з прав людини
01008, м. Київ, вул. Інститутська, 21/8
АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
на постанову Печерського районного суду міста Києва
від 09 лютого 2017 року у справі №826/13400/16-а
9 лютого 2017 року суддею Печерського районного суду міста Києва Литвиновою І. В. винесено постанову у справі №826/13400/16-а, якою відмовлено у задоволені позовних вимог Позивача до Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, а саме - відмовлено визнати протиправною бездіяльність Відповідача та зобов'язати Відповідача повторно розглянути заяву Позивача.
Вказана постанова винесена без з’ясування всіх обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права. Зокрема з постановою суду першої інстанції не можна погодитись з наступних підстав.
1. Суд І інстанції не врахував, що Відповідач помилково дійшов до висновку, 1) про відсутність правових підстав для складання протоколу щодо притягнення винної особи Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області до адміністративної відповідальності, та - 2) що вжиття подальших заходів реагування Уповноваженого з прав людини на звернення Відповідача не вбачається.
Відповідач вважає, що Позивачем не була надана до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області необхідна інформація про місцезнаходження предмету скарги, а саме - адреса об'єкта будівництва. Суд І інстанції не врахував доводи Позивача про необгрунтованість такого висновку Відповідача, в наслідок чого трапилась протиправна бездіяльність Відповідача. Доводи Позивача полягають у наступному.
Внутрішній Наказ Мінрегіону від 15.05.2012 № 240, на який посилається заступник директора Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області Я.В. Старущенко в якості обґрунтування своєї бездіяльності, встановлює типову форму Направлення для проведення позапланової перевірки - тобто, шаблон внутрішнього документу Державної архітектурно-будівельної інспекції України, та не яким чином не зобов'язує заявника вказувати саме адресу та власника ділянки. Закон України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. N 553, також не містять вимог, яким саме чином має бути вказано місцезнаходження об'єкту перевірки.
Разом з тим, заявник у своїй скарзі до Державної архітектурно-будівельної інспекції України для визначення місцезнаходження зазначеної ділянки надав: кадастровий номер ділянки, найменування юридичної особи-власника ділянки, відеосюжет журналістів інформаційної служби "Радіо Свобода". Отже, наданої заявником інформації та відомостей з Публічної кадастрової карти України, Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, публічного реєстру юридичних осіб достатньо для встановлення місцезнаходження ділянки.
Суд І інстанції не прийняв до уваги, що в результаті бездіяльності заступника директора Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області Я.В. Старущенко були порушені права заявника передбачені статтею 19 Закону України «Про звернення громадян», згідно якої органи державної влади, місцевого самоврядування, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані зокрема: об'єктивно, всебічно перевіряти заяви чи скарги; вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням, тощо.
Отже, суд І інстанції не врахував, що Відповідач, згідно із ст. 29 Закону України «Про звернення громадян», ч. 8-1 ст. 255 КУПАП, Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», мав підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 212-3 відносно заступника директора Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області Я.В. Старущенко.
2. Суд І інстанції не врахував ст. 1 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», згідно якої Відповідач у своїй діяльності керується не тільки Конституцією України та Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», але й іншими законами України, зокрема, Законом України «Про звернення громадян». Таким чином, cуд І інстанції помилково дійшов до висновку, що Відповідач при розгляді звернення громадянина може не дотримуватись термінів, визначених Законом України «Про звернення громадян» або будь-яких інших визначених законом термінів.
Отже, враховуючи, що до 20/09/2016 року Позивач не отримував повідомлень від Відповідача щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення (відносно посадової особи Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області), та не отримував повідомлень від Відповідача про встановлення необхідного терміну для розгляду заяви, були порушені права Позивача передбачені ст. 20 Закону України Про звернення громадян.
3. Згідно ч. 1 ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно п. 1 Постанови №2 від 06/03/2008 Пленуму вищого адміністративного суду "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ", необхідно враховувати, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Позивач вважає, що судом першої інстанції не було перевірено відповідність дій Відповідача зазначеним вимогам п. 1 Постанови №2 від 06/03/2008 Пленуму вищого адміністративного суду.
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, їх посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані зокрема:
- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
- вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення;
- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
Таким, чином були порушені права Позивача передбачені ст. 40 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», оскільки Позивач не отримав у повному обсязі відповіді на своє звернення до Відповідача.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 183-2 КАСУ скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо зобов'язання суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії щодо розгляду звернення, у тому числі інформаційного запиту, фізичної або юридичної особи.
Зважаючи на вищевикладене, керуючись ст. 183-2, 185, 186, 198, 202 КАС України,
ПРОШУ:
Скасувати Постанову Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року у справі №826/13400/16-а та прийняти нову постанову суду, якою зобов'язати Відповідача повторно розглянути заяву Позивача.
Розглянути справу у скороченому провадженні без виклику до суду сторін.
Стягнути на користь Позивача з Відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 606 грн. 32 коп за подання апеляційної скарги до адміністративного суду. Стягнути на користь Позивача з Відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп за подання позовної заяви до адміністративного суду І інстанції.
Комментариев нет:
Отправить комментарий