Насправді Держбудінспекція уникає перевірки незаконної забудови прибережної захисної смуги біля маєтку екс-міністра. Ця ділянка землі була виділена Державним підприємством «Вищедубечанське лісове господарство» в оренду Садовому товариству Ключі для "культурно-оздоровчої та рекреаційної" діяльності. Але на цій ділянці землі були зведені паркани та інші будівлі, які унеможливлюють доступ громади до зони відпочинку та суперечать цільовому призначенню ділянки.
Нагадаємо, що голова правління садівницького товариства «Ключі» та директор ТОВ «Великі ключі», яке володіє «фортецями» Злочевського – одна й та сама людина. Таким чином, держава в особі Державного підприємства дозволяє поширювати «володіння» екс-міністра, надає мешканцям маєтку ексклюзивний доступ до берегу каналу та нехтує правом звичайних громадян на вільне пересування, відпочинок та благоустрій.
Адміністративний суд міста Києва зобов’язав Держбудінспекцією надати відповідь громадськості, що передбачає перевірку цієї ділянки землі, яка перебуває в оренді Садового товариства Ключі. Оскільки голова Садового товариства Ключі боявся, що така перевірка встановить незаконність забудови, керівництво Садового товариства Ключі вирішило оскаржити постанову адміністративного суду міста Києва. У свої апеляційній скарзі представники Садового товариства Ключі стверджували, що розгляд заяви громадськості з вимогою провести обстеження споруд на земельній ділянці, яка належить Ключам, призведе до проведення незаконної перевірки діяльності товариства (СТ Ключі).
Але Київський апеляційний суд відмовив Садовому товариству Ключі у задоволені скарги, посилаючись на те, що постановою Окружного адміністративного суду не вирішувалося питання про права, інтереси чи обов'язки Садового товариства «Ключі», а отже товариство не наділене правом апеляційного оскарження зазначеного судового рішення.
Цинічною виглядає заява Держбудконтролю в суді, що для встановлення місцезнаходження проблемної ділянки у прибережній захисній смузі, їм не вистачає адреси цієї ділянки.
"...для проведення позапланової перевірки вказаних в листі фактів, пропонують надати конкретне місцезнаходження об'єкта будівництва, а саме зазначити назву та адресу зазначеної у заяві земельної ділянки."
Тобто вказаного у заяві громадськості кадастрового номеру ділянки та загальнодоступної публічної кадастрової карти їм не достатньо! Всім службам та державним органам достатньо, а Держбудконтролю недостатньо. Єтіть-колотіть! Какие реформы...?!
***
Звернення громадськості з приводу перевірки забудови прибережної захисної смуги
Департамент державної архітектурно-будівельної
інспекції України у Київській області
01133, м. Київ,
бульвар Л. Українки, 26
СКАРГА
23 липня 2015 року на каналі Youtube некомерційної інформаційної служби "Радіо Свобода" за адресою https://www.youtube.com/watch?v=KxROSlbv18M було опубліковано сюжет "Злочин і Zlocci. Як екс-міністр у розшуку продає черевики з крокодила та ховає нерухомість || СХЕМИ". За інформацією автора сюжету Сергія Андрушко на теритторії прибережної захисної смуги на обвідному каналі біля села Хотянівка Вишгородського району Київської області було збудовано декількаметровий паркан з колючею проволкою та інші будівлі і споруди.
Декількаметровий паркан з колючею проволкою та інші будівлі і споруди розташовані у прибережній захисній смузі на ділянці землі, кадастровий номер якої 3221888800:33:043:0904. Зазначені споруди розташовані в межах 25 метрів від води.
Інформація з Публічної кадастрової карти України про зазначену ділянку прибережної захисної смуги:
Тип власності: Державна власність
Цільове призначення: 09.01 (Для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг)
Площа: 1.6997 га
Район: Вишгородський
КОАТУУ: 3221888800
Зона: 33
Квартал: 041
Кадастровий номер: 3221888800:33:043:0904
Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, відомості про суб'єктів права власності на земельну ділянку:
Найменування юридичної особи: Державне підприємство «Вищедубечанське лісове господарство»
Код ЄДРПОУ юридичної особи: 992094
Будівництво паркану та інших споруд у прибережній захисній смузі на ділянці землі, кадастровий номер якої 3221888800:33:043:0904, є незаконним за наступних підстав.
Згідно ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. А згідно ст. 41 Конституції України, використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно ч. 2 ст. 60 Земельного кодексу Укриїни та ст. 88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною, зокрема, для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів, а для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів.
Згідно ст.61 Земельного кодексу України та ст. 89 Водного кодексу України, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних); миття та обслуговування транспортних засобів і техніки. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
Згідно п.4 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 р. N 486, у межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88 - 91 водного кодексу України. А згідно п.2 зазначеного Порядку, водоохоронні зони встановлюються для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм.
Згідно п.12 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, прибережні захисні смуги у межах водоохоронної зони можуть використовуватися для провадження господарської діяльності за умови обов'язкового виконання вимог, передбачених статтями 89 та 90 Водного кодексу України.
Таким чином, декількаметровий паркан з колючею проволкою та інші будівлі і споруди розташовані у прибережній захисній смузі на ділянці землі за кадастровим номером 3221888800:33:043:0904 погіршують екологічну ситуацію і природні якості землі, завдають шкоду правам і свободам громадян, передбаченим Конституцією України, та порушують вимоги законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил під час будівництва, ст. 61 Земельного кодексу Укриїни та ст. 89 Водного кодексу України, щодо заборони забудови прибережної захисної смуги.
У листі №Р-495/09-24 від 24/09/2015 начальник інспекції Державної екологічної інспекції у Київській області стверджує, що порушенні питання заявника щодо забудови у прибережній захисній смузі знаходяться у повноваженні та компетенції Державної архітектурно-будівельна інспекції України. Зокрема начальник інспекції Державної екологічної інспекції у Київській області у своєму листі вказує на самочинне будівництво об'єкта та посилається на ст. 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, згідно якої у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
Згідно ст. 6 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності Управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється зокрема центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю. Згідно Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженного постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2014 р. N 294, Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. А згідно п. 3 Положення основними завданнями Держархбудінспекції є здійснення державного контролю та нагляду за дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Згідно ст. 244-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення Органи державного архітектурно-будівельного контролю розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил під час будівництва, порушенням законодавства під час планування та забудови територій. Порушення вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил під час будівництва передбачені ст. 96, 96-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. А ст. 53 Кодексу передбачає відповідальність за використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень.
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні звернення або особисто звертатись до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» органів державної влади, місцевого самоврядування, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані зокрема: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
За цих обставин, та на підставі ст. 14, 41, 40 Конституції України, ст. 60, 61, 188 Земельного кодексу Укриїни, ст. 88, 89 Водного кодексу України, ч. 4, 12 ст. 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, ст. 53, 96, 96-1, 244-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 7, 19 Закону України Про звернення громадян, п. 4, 6 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них,
ПРОШУ:
1. Обстежити споруди на земельній ділянці за кадастровим номер 3221888800:33:043:0904; провести перевірку відповідності будівельних робіт та споруд вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, технічним умовам, затвердженим проектним вимогам;
2. Скласти протокол про правопорушення;
3. Видати обов'язковий для виконання припис щодо усунення порушення вимог законодавства; Прийняти рішення про зупинення експлуатації та діяльності об'єктів на зазначеній земельній ділянці;
4. Притягати посадових осіб об’єктів нагляду до відповідальності за вчинені правопорушення;
5. Повідомити заявнику письмово про результати перевірки заяви і суть прийнятого рішення в строки передбачені законом на поштову адресу
***
Постанова адміністративного суду міста Києва
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
29 березня 2016 року
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрянської Я.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу та додані до неї матеріали:
за позовом ОСОБА_1,
до відповідача Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області,
про зобов'язання вчинити дії,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області, в якому просив суд зобов'язати відповідача надати відповідь на звернення.
Позов обґрунтовано тим, що на момент звернення до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1, в порушення вимог ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області відповідь на заяву від 04.11.2015 р. не була надана.
Під час судового засідання 17.03.2016 р. уповноважений представник відповідача проти задоволення позову заперечив у повному обсязі, з підстав викладених у письмовому заперечені проти позову.
Позивач до судового засідання 17.03.2016 р. не з'явився, повноважних представників не скерував, натомість через канцелярію суду 16.03.2016 р. надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
З огляду на зазначені вище обставини суд прийшов до висновку про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
04.11.2015 р. ОСОБА_1 звернувся до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області із заявою, щодо споруд розташованих у прибережній захисній смузі на ділянці землі за кадастровим номером НОМЕР_1.
На момент звернення до суду відповідач відповіді позивачу не надав, але листом 10/10-43/0412/06/01, датованим 04.12.2015 р., долученим до заперечень, відповідач надав відповідь на поставлені у зверненні питання.
У відповіді на заяву позивача Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області було повідомлено, що для проведення позапланової перевірки вказаних в листі фактів, пропонують надати конкретне місцезнаходження об'єкта будівництва, а саме зазначити назву та адресу зазначеної у заяві земельної ділянки. Також доведено до відома, що посадові особи Департаменту не наділені повноваженнями виконувати обстеження технічного стану будівель та споруд.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, а також вивчивши норми чинного законодавства з приводу даного спору, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (із змінами та доповненнями, далі - Закон № 393) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 3 Закону № 393 встановлено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Згідно статті 7 Закону № 393 звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Статтею 15 Закону № 393 встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Позивач зазначає, що станом на момент звернення до суду відповідь на звернення від 04.11.2015 року не надійшла, відповідачем на спростування слів позивача надано копію відповіді, але з наявних матеріалів справи не вбачається за можливе встановити факт надання відповіді, оскільки відсутні будь-які відмітки про отримання відповіді на запит ОСОБА_1 чи відмітка про направлення такої відповіді поштою, а також докази отримання позивачем відповіді (фіскальний чек відділення Укрпошти, список згрупованих поштових відправлень з календарним штемпелем відділення Укрпошти, копія конверту, у разі повернення поштового відправлення, копію журналу вихідної кореспонденції з відміткою про дату відправлення тощо).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 18 Закону № 393/96-ВР встановлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:
- особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;
- знайомитися з матеріалами перевірки;
- подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;
- бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;
- користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;
- одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;
- висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;
- вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
У відповідності до статті 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;
- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
- відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідаютьзакону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
- у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Згідно статті 4 Закону № 393/96-ВР до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:
- порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);
- створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;
- незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду (частина перша статті 7 Закону № 393/96-ВР).
Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено право позивача на отримання відповіді на звернення, оскільки відповідачем не доведено факт надання відповіді. За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Згідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, за вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.
Враховуючи вищенаведене в сукупності та керуючись ст.. Закону України «Про звернення громадян», ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, ч. 2 ст.11, ст.ст. 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
ПОСТАНОВИВ :
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
2. Зобов'язати Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області надати ОСОБА_1 відповідь на заяву від 04.11.2015 р.
3. Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області судовий збір в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).
Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Я.І. Добрянська
Комментариев нет:
Отправить комментарий