Суд визнав, що Державна екологічна інспекція необґрунтовано та безпідставно не розглянула заяву громадськості та незаконно «перевела» стрілки на «Держбудконтроль» та Хотянівську сільраду.
Такі дії Держекоінспекції можуть свідчити тільки про те, що Держекоінспекція досі покриває забудову свого бувшого начальника.
Суд повністю погодився з позивачем, що саме до компетенції Державної екологічної інспекції відноситься вирішення питання щодо законності забудови у прибережній захисній смузі біля маєтку Злочевського. Саме Державна екологічна інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог встановлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також щодо додержання режиму використання їх територій, та дотримання встановленого режиму господарської діяльності у зонах прибережних захисних смуг.
Якщо Держекоінспекція не буде оскаржувати це рішення суду, то інспекція тепер мусить обстежити земельну ділянку біля Злочевського, визнати (або ні) протиправність забудови, скласти (або відмовити у складанні) протокол про адміністративне правопорушення у сфері водного та земельного господарства, або, у разі крімінального правопорушення, - передати справу до правоохороних органів. Сподіваємося, що у Держекоінспекції досить глузду не оскаржувати це законне рішення суду.
Нагадаємо, у серпні 2015 року на підставі сюжету журналіста Сергія Андрушко про маєток Злочевського представники громадськості звернулись до Державної екологічної інспекція у Київській області із заявою, в якій просили вжити заходів щодо притягнення до відповідальності винних у незаконній забудові прибережної захисної смуги, пляжів, лісу біля маєтку Злочевського та просили інспекцію вчинити дії для припинення правопорушення.
Але Державна екологічна інспекція відмовила громадськості у наведені ладу на узбережжі каналу біля Злочевського. Держекоінспекція "перевела стрілки" на Хотянівську сільраду та органи державного архітектурно-будівельного контролю, Держекоінспекція вважала, що тільки ці органи мають повноваження і компетенції припинити правопорушення на прибережній захисній смузі біля маєтку Злочевського.
Громадськість звернулась до суду з позовною заявою про оскарження бездіяльності Державної екологічної інспекції, просила суд визнати протиправною бездіяльність Державної екологічної інспекції, зобов'язати інспекцію повторно розглянути скаргу.
Суд повністю погодився з позивачем, що саме до компетенції Державної екологічної інспекції відноситься вирішення питання щодо законності забудови у прибережній захисній смузі біля маєтку Злочевського. Саме Державна екологічна інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог встановлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також щодо додержання режиму використання їх територій, та дотримання встановленого режиму господарської діяльності у зонах прибережних захисних смуг.
Якщо Держекоінспекція не буде оскаржувати це рішення суду, то інспекція тепер мусить обстежити земельну ділянку біля Злочевського, визнати (або ні) протиправність забудови, скласти (або відмовити у складанні) протокол про адміністративне правопорушення у сфері водного та земельного господарства, або, у разі крімінального правопорушення, - передати справу до правоохороних органів. Сподіваємося, що у Держекоінспекції досить глузду не оскаржувати це законне рішення суду.
Нагадаємо, у серпні 2015 року на підставі сюжету журналіста Сергія Андрушко про маєток Злочевського представники громадськості звернулись до Державної екологічної інспекція у Київській області із заявою, в якій просили вжити заходів щодо притягнення до відповідальності винних у незаконній забудові прибережної захисної смуги, пляжів, лісу біля маєтку Злочевського та просили інспекцію вчинити дії для припинення правопорушення.
Але Державна екологічна інспекція відмовила громадськості у наведені ладу на узбережжі каналу біля Злочевського. Держекоінспекція "перевела стрілки" на Хотянівську сільраду та органи державного архітектурно-будівельного контролю, Держекоінспекція вважала, що тільки ці органи мають повноваження і компетенції припинити правопорушення на прибережній захисній смузі біля маєтку Злочевського.
Громадськість звернулась до суду з позовною заявою про оскарження бездіяльності Державної екологічної інспекції, просила суд визнати протиправною бездіяльність Державної екологічної інспекції, зобов'язати інспекцію повторно розглянути скаргу.
***
ПОСТАНОВА СУДУ
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8,
корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
27 листопада 2015 року № 826/23390/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні
за позовом ОСОБА_1
до Державної екологічної інспекції у Київській області
про визнати дії та бездіяльність протиправними,
На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, в особі ОСОБА_1 (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Київській області (надалі - Відповідач) про визнання протиправною бездіяльність Державної екологічної інспекції у Київській області та зобов'язати Державну екологічну інспекцію у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач протиправно відмовив у задоволенні заяви Позивача від 25.08.2015 року, посилаючись на те, що зазначені питання у заяві не входять до його повноважень.
Представник Відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, письмово викладеної позиції щодо позовних вимог до суду не надав.
В судовому засіданні судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини 4 статті 122 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 25.08.2015 року щодо споруд, розташованих у прибережній захисній смузі на ділянці землі за кадастровим номером НОМЕР_1, в якій просив: 1. Обстежити земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1; 2. Визнати протиправною забудову зазначеної земельної ділянки; 3. Скласти протокол про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення; 4. Скласти постанову у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення; або подати до відповідних органів матеріали перевірки зазначеної земельної ділянки та матеріали справи про адміністративне правопорушення - щодо притягнення винних осіб до відповідальності; 5. Прийняти рішення про зупинення діяльності об'єктів на зазначеній земельній ділянці; вжити заходів до усунення порушень земельного законодавства на зазначеній земельній ділянці; 6. Повідомити письмово заявнику про результати перевірки заяви і суть прийнятого рішення в строки передбачені законом;
Листом від 24.09.2015 року №Р-495/09-24 Відповідачем у задоволені вимог Позивача відмовлено на підставі статті 7 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статей 31, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 158 Земельного кодексу України, статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Позивач вважає, що Відповідачем безпідставно та необґрунтовано надано відповідь на його запит, а тому, Позивач змушений був звернутися з відповідним позовом до суду.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Згідно ст.188 Земельного кодексу України, державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
У відповідності до ст.7 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Відповідно до п.1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N454/2011, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, що входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно п.4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, Держекоінспекція України відповідно до покладених завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про використання та охорону земель щодо, зокрема, встановлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також щодо додержання режиму використання їх територій, та законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів щодо дотримання встановленого режиму господарської діяльності у зонах прибережних захисних смугах.
Пунктом 15 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 р. N 486, передбачено, що контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється Держекоінспекцією та її територіальними органами.
Згідно з ст.10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог земельного законодавства.
Згідно п.6 Положення про Державну екологічну інспекцію України, Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право: проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження; приймати рішення про обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин, за винятком суб'єктів підприємницької діяльності (інвесторів), що провадять свою діяльність відповідно до законодавства про угоди щодо розподілу продукції.
У відповідності до п. 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України Держекоінспекція України складає протоколи про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення у випадках, передбачених законом.
Так, у своєму листі на заяву Позивача від 25.08.2015 року Відповідач зазначив, що питання реєстрації повідомлення про початок виконання підготовчих та будівельних робіт, видача декларацій про початок виконання підготовчих та будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, дозволів на виконання будівельних робіт, відмови у видачі таких дозволів, анулювання дозволів на виконання будівельних робіт до компетенції органів виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів не віднесено, водночас, як вбачається із заяви ОСОБА_1 від 25.08.2015 року, Позивач звернувся з підстав порушення забудовниками вимог ст.61 Земельного кодексу України та ст. 89 Водного кодексу України на земельній ділянці за кадастровим номером НОМЕР_1 та з проханням перевірки та заборони такої протиправної забудови прибережної захисної смуги.
З аналізу вищезазначених норм, суд приходить до висновку, що саме Відповідач здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог встановлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також щодо додержання режиму використання їх територій, та дотримання встановленого режиму господарської діяльності у зонах прибережних захисних смуг, а тому, останнім необґрунтовано та безпідставно не розглянуто заяву Позивача від 25.08.2015 року по суті.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині визнання протиправною бездіяльність Державної екологічної інспекції у Київській області щодо не розгляду по суті заяви від 25.08.2015 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Як наслідок, для повного захисту порушених прав та інтересів Позивача, суд вважає за необхідне задовольнити також позовні вимоги в частині зобов'язання Відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.08.2015 року.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 69-71, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Державної екологічної інспекції у Київській області щодо не розгляду по суті заяви від 25.08.2015 року.
3. Зобов'язати Державну екологічну інспекцію у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.08.2015 року.
4. Стягнути з Державної екологічної інспекції у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 487,20 грн. (чотирьохсот вісімдесяти семи гривень 20 коп.).
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.Б. Федорчук
***
ПОЗОВНА ЗАЯВА
До Окружного адміністративного суду міста Києва
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корп. 1
Відповідач:
Державна екологічна інспекція
у Київській області,
03040, м. Київ, вул. Васильківська, 3
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про оскарження бездіяльності
суб'єкта владних повноважень
25/08/2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою від 25/08/2015 щодо споруд, розташованих у прибережній захисній смузі на ділянці землі за кадастровим номером 3221888800:33:043:0904. У заяві позивач просив:
1. Обстежити земельну ділянку за кадастровим номер 3221888800:33:043:0904;
2. Визнати протиправною забудову зазначеної земельної ділянки;
3. Скласти протокол про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
4. Скласти постанову у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення; або подати до відповідних органів матеріали перевірки зазначеної земельної ділянки та матеріали справи про адміністративне правопорушення - щодо притягнення винних осіб до відповідальності;
5. Прийняти рішення про зупинення діяльності об'єктів на зазначеній земельній ділянці; вжити заходів до усунення порушень земельного законодавства на зазначеній земельній ділянці;
6. Повідомити письмово заявнику про результати перевірки заяви і суть прийнятого рішення в строки передбачені законом;
8 жовтня 2015 року позивач отримав лист №ХХХХ від 24/09/2015 відповідача, в якому у задоволені вимог позивачу відмовлено на підставі статті 7 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статтей 31, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 158 Земельного кодексу України, сттаті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Бездіяльність відповідача є протиправною за наступних підстав.
Посилаючись на ст. 7 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" у своєму листі відповідач зазначив, що питання дотримання набуття земельних ділянок, зокреми, передача їх у приватну власність до компетенції органів виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів не віднесено. Але предметом заяви позивача від 25/08/2015 є порушення вимог ст. 61 Земельного кодексу Укриїни та ст. 89 Водного кодексу України, щодо заборони забудови прибережної захисної смуги, а не питання дотримання набуття земельних ділянок.
Відповідач, посилаючись на ст. ст. 31, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у своєму листі перелічує певні повноваження та компетенції органів місцевого самоврядування та органу державного архітектурно-будівельного контролю, які на думку відповідача необхідні для задоволення вимог позивача згідно заяви від 25/08/2015. Але органи місцевого самоврядування та органи державного архітектурно-будівельного контролю не мають повноваження та компетенції для припинення правопорушення у прибережній захисній смузі на ділянці землі за кадастровим номером 3221888800:33:043:0904, оскільки саме відповідач здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог встановлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також щодо додержання режиму використання їх територій, та дотримання встановленого режиму господарської діяльності у зонах прибережних захисних смуг.
Згідно ст. 188 Земельного кодексу Укриїни, державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Згідно ст. 7 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель, державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 454/2011, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, що входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно п. 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, Держекоінспекція України відповідно до покладених завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про використання та охорону земель щодо, зокрема, встановлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також щодо додержання режиму використання їх територій, та законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів щодо дотримання встановленого режиму господарської діяльності у зонах прибережних захисних смугах.
Згідно п.15 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 р. N 486, контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється Держекоінспекцією та її територіальними органами.
Згідно ст. 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель, державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог земельного законодавства.
Згідно п. 6. Положення про Державну екологічну інспекцію України, Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право: проводити перевірки, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження, приймати рішення про обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Згідно п. 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України Держекоінспекція України складає протоколи про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення у випадках, передбачених законом;
Отже, відповідач має всі повноваження для задоволення вимог позивача згідно заяви від 25/08/2015.
Оскільки відповідач вважає, що порушені у заяві від 25/08/2015 питання не входять до його повноважень, то у відповідності до ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» відповідач мав в термін не більше п'яти днів переслати заяву позивача за належністю відповідному органу та повідомити про це позивача. Але відповідач цього не зробив, що може свідчити про те, що саме відповідач має всі повноваження для задоволення вимог позивача згідно заяви від 25/08/2015.
В результаті бездіяльності відповідача були порушені права позивача передбачені статтею 19 Закону України «Про звернення громадян», згідно якої органи державної влади, місцевого самоврядування, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані зокрема: об'єктивно, всебічно перевіряти заяви чи скарги; вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам.
За цих обставин, керуючись ст. 14, 41, 40 Конституції України, ст. 60, 61, 188 Земельного кодексу Укриїни, ст. 88, 89 Водного кодексу України, ст. 5, 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель, Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, Положення про Державну екологічну інспекцію України, ст. 6, 17, ч. 2 ст. 18, 104, 94 КАСУ,
ПРОШУ:
1. Визнати протиправною бездіяльність відповідача;
2. Зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача;
3. Стягнути на користь Позивача з Відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 487 грн. 20 коп;
***
До Окружного адміністративного суду міста Києва
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корп. 1
Відповідач:
Державна екологічна інспекція
у Київській області,
03040, м. Київ, вул. Васильківська, 3
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про оскарження бездіяльності
суб'єкта владних повноважень
25/08/2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою від 25/08/2015 щодо споруд, розташованих у прибережній захисній смузі на ділянці землі за кадастровим номером 3221888800:33:043:0904. У заяві позивач просив:
1. Обстежити земельну ділянку за кадастровим номер 3221888800:33:043:0904;
2. Визнати протиправною забудову зазначеної земельної ділянки;
3. Скласти протокол про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
4. Скласти постанову у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення; або подати до відповідних органів матеріали перевірки зазначеної земельної ділянки та матеріали справи про адміністративне правопорушення - щодо притягнення винних осіб до відповідальності;
5. Прийняти рішення про зупинення діяльності об'єктів на зазначеній земельній ділянці; вжити заходів до усунення порушень земельного законодавства на зазначеній земельній ділянці;
6. Повідомити письмово заявнику про результати перевірки заяви і суть прийнятого рішення в строки передбачені законом;
8 жовтня 2015 року позивач отримав лист №ХХХХ від 24/09/2015 відповідача, в якому у задоволені вимог позивачу відмовлено на підставі статті 7 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статтей 31, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 158 Земельного кодексу України, сттаті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Бездіяльність відповідача є протиправною за наступних підстав.
Посилаючись на ст. 7 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" у своєму листі відповідач зазначив, що питання дотримання набуття земельних ділянок, зокреми, передача їх у приватну власність до компетенції органів виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів не віднесено. Але предметом заяви позивача від 25/08/2015 є порушення вимог ст. 61 Земельного кодексу Укриїни та ст. 89 Водного кодексу України, щодо заборони забудови прибережної захисної смуги, а не питання дотримання набуття земельних ділянок.
Відповідач, посилаючись на ст. ст. 31, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у своєму листі перелічує певні повноваження та компетенції органів місцевого самоврядування та органу державного архітектурно-будівельного контролю, які на думку відповідача необхідні для задоволення вимог позивача згідно заяви від 25/08/2015. Але органи місцевого самоврядування та органи державного архітектурно-будівельного контролю не мають повноваження та компетенції для припинення правопорушення у прибережній захисній смузі на ділянці землі за кадастровим номером 3221888800:33:043:0904, оскільки саме відповідач здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог встановлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також щодо додержання режиму використання їх територій, та дотримання встановленого режиму господарської діяльності у зонах прибережних захисних смуг.
Згідно ст. 188 Земельного кодексу Укриїни, державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Згідно ст. 7 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель, державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 454/2011, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, що входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно п. 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, Держекоінспекція України відповідно до покладених завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про використання та охорону земель щодо, зокрема, встановлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також щодо додержання режиму використання їх територій, та законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів щодо дотримання встановленого режиму господарської діяльності у зонах прибережних захисних смугах.
Згідно п.15 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 р. N 486, контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється Держекоінспекцією та її територіальними органами.
Згідно ст. 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель, державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог земельного законодавства.
Згідно п. 6. Положення про Державну екологічну інспекцію України, Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право: проводити перевірки, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження, приймати рішення про обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Згідно п. 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України Держекоінспекція України складає протоколи про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення у випадках, передбачених законом;
Отже, відповідач має всі повноваження для задоволення вимог позивача згідно заяви від 25/08/2015.
Оскільки відповідач вважає, що порушені у заяві від 25/08/2015 питання не входять до його повноважень, то у відповідності до ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» відповідач мав в термін не більше п'яти днів переслати заяву позивача за належністю відповідному органу та повідомити про це позивача. Але відповідач цього не зробив, що може свідчити про те, що саме відповідач має всі повноваження для задоволення вимог позивача згідно заяви від 25/08/2015.
В результаті бездіяльності відповідача були порушені права позивача передбачені статтею 19 Закону України «Про звернення громадян», згідно якої органи державної влади, місцевого самоврядування, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані зокрема: об'єктивно, всебічно перевіряти заяви чи скарги; вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам.
За цих обставин, керуючись ст. 14, 41, 40 Конституції України, ст. 60, 61, 188 Земельного кодексу Укриїни, ст. 88, 89 Водного кодексу України, ст. 5, 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель, Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, Положення про Державну екологічну інспекцію України, ст. 6, 17, ч. 2 ст. 18, 104, 94 КАСУ,
ПРОШУ:
1. Визнати протиправною бездіяльність відповідача;
2. Зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача;
3. Стягнути на користь Позивача з Відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 487 грн. 20 коп;
***
Комментариев нет:
Отправить комментарий